пуантилізм

-у, ч., спец.

1) Напрям у західноєвропейському живопису кінця 19 – початку 20 ст., що відзначався особливою технікою – накладенням фарб мазками у вигляді крапок або вузьких смужок.

2) В музиці – тип музичного письма, що характеризується перевагою окремих звуків-крапок над мелодичними мотивами або акордами.

3) муз. Різновид серійної техніки, коли кожна нота відокремлюється від іншої паузою такої ж тривалості.